ТУПКАЛЕНКО ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ
Повний кавалер ордена Слави
Помічник командира взводу 49-ої окремої розвідувальної роти (46-я стрілецька дивізія, 2-я ударна армія, 2-й Білоруський фронт), старший сержант – на момент вистави до нагородження орденом Слави 1-ої міри. Народився 20 грудня 1919 року в пгт Золочев Харківської області. Українець. Освіта неповна середня. Працював в колгоспі трактористом. У Червоній Армії з 1939 року. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939-1940 років. На фронті у Велику Вітчизняну війну з червня 1941 року. Воював сапером у складі 142-ої стрілецької дивізії 23-ої армії Північного і Ленінградського фронтів. Брав участь в боях на Карельському перешийку. У січні 1943 року дивізія увійшла до складу 67-ої армії і брала участь в прориві блокади Ленінграда (нині – Санкт-Петербург). У бою в районі 8-ої ГЕС (нині в місті Кировськ Ленінградської області) В.Я.Тупкаленко був важко поранений і відправлений до госпіталю в місто Череповец. Після одужання знов повернувся на фронт і був призначений розвідником 49-ої окремої розвідувальної роти 46-ої стрілецької дивізії. Брав участь в Красносельсько-ропшинськой операції, боях на пськовсько-островськом напрямі, за що був нагороджений медаллю «За відвагу». Потім командував відділенням 340-го стрілецького полку тієї ж дивізії. У травні 1944 року дивізія була передана 23-ій армії і брала участь в операції Виборгськой. 14 червня 1944 року при прориві другої смуги оборони в районі річки Вуокса старший сержант Тупкаленко на чолі групи блокував дві вогневі точки противника із станковими кулеметами. Своїм відділенням закидав гранатами групу фінських солдатів, знищивши семеро з них. У бою був контужений, але поле бою не покинув. Наказом командира 46-ій стрілецькій дивізії від 29 червня 1944 року старший сержант Тупкаленко Василь нагороджений орденом Слави 3-ої міри. Помилкова вистава до винагороди за ці бої було написано двічі і 14 липня 1944 року Тупкаленко Василь Якович знов нагороджений орденом Слави 3-ої міри.* У вересні 1944 року 46-я стрілецька дивізія увійшла до складу 2-ої ударної армії і брала участь в Таллінськой операції. До цього часу старший сержант Тупкаленко був призначений помічником командира взводу 49-ої окремої розвідувальної роти. 20 вересня 1944 року він очолив групу пошуку, яка в районі міста Пярну (Естонія) по болотистій місцевості вийшла в тил ворожому заслону гітлерівців на дорозі і раптовою атакою знищила його. Розвідники при цьому спалили декілька автомашин з боєприпасами, вивели з буд два знаряддя, винищили 36 піхотинців ворога і 18 узяли в полон, чим сприяли просуванню основних сил дивізії. Наказом по військах 2-ої ударної армії від 12 жовтня 1944 старший сержант Тупкаленко Василь Якович нагороджений орденом Слави 2-ої міри. У жовтні 1944 року 2-я ударна армія була включена до складу 2-го Білоруського фронту в січні 1945 року і вела настання з плацдарму північніше Пултуська (Польща). При прориві оборони противника В.Я.Тупкаленко очолив розвідувальну групу, яка діяла попереду бойових порядків 340-го стрілецького полку. Протягом шести діб він вів безперервну розвідку, доставляючи коштовні відомості командуванню. На підступах до міста Цеханув група знищила ворожий заслін чисельністю 32 піхотинці, два знаряддя і два кулемети. Тупкаленко особисто знищив 11 гітлерівців. Потім за даними розвідників радянською артилерією була знищена група німців, що готувалася до атаки, чисельністю 65 чоловік і двох самохідного знаряддя. 26 січня 1945 року при узятті міста Марієнбург (нині Мальборк, Польща) Тупкаленко одним з перших увірвався в розташування противника, знищив понад десять гітлерівців, подавив вогонь двох кулеметів захопив в полон четверо солдатів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, старший сержант Тупкаленко Василь Якович нагороджений орденом Слави 1-ої міри. Крім того, за березневі бої 1945 років він був так само нагороджений орденом Червоної Зірки. У листопаді 1946 року молодший лейтенант В.Я.Тупкаленко демобілізований. Жив в селі Россоховатоє Золочевського району Харківської області. У 1954 році закінчив Ракитянськоє училище механізації сільського господарства (селище міського типа Вербове Білгородської області). Працював комбайнером в колгоспі «Зоря комунізму». Помер 6 липня 1989 року. Учасник ювілейного Параду на Червоній площі в Москві 9 травня 1985 року в ознаменування 40-ліття Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
