Мізяк Леонід Дмитрович.
В рамках онлайн проекту «Не згасни пам’яті вогонь» у рубриці «Родинна пам’ять» хочу розповісти про свого дідуся – ветерана Другої світової війни.
Мізяк Леонід Дмитрович народився 21 липня 1925 року в с. Гонтів Яр Валківського району Харківської області.
Після закінчення 8 класів Валківської середньої школи в 1941 році з перших днів війни перебував у рядах Радянської армії. Спочатку воював у складі Каспійського дивізіону, а з 1942 року в м. Гур’єв в учбовій кулеметній роті. У січні 1943 року став командиром кулеметного розрахунку «Максим».
Із грудня 1943 року був на передовій під час прориву блокади Ленінграду. Потім його дивізія визволяла м. Нарви у Прибалтиці, м. Брно та м. Прага у Чехії, після цього брав участь у взятті м. Нейсе та м. Берлін у Німеччині. У Судетських горах Чехії він був залучений до ліквідації останніх груп фашистів до 14 травня 1945 року. Він воював у складі 98-ї гвардійської Червонознаменної стрілкової дивізії, де був нагороджений Почесною грамотою командира дивізії при демобілізації у 1948 році.
Під час бойових дій дідусь був поранений. Але тяжкий воєнний шлях не зламав його і повернувшись додому він не припинив служити на благо Батьківщини.
Спочатку працював у Валках на керівних партійних посадах. А потім переїздить та працює на Золочівщині: з січня 1965 року по серпень 1970 року – голова Золочівського райвиконкому Харківської області, з 1970 по 1985 – головний державний інспектор по закупівлі та якості продуктів Золочівського району, з 1985 по 1995 – начальник штабу цивільної оборони Золочівського району. Після виходу на заслужений відпочинок брав активну участь у житті ветеранської організації, був солістом хору ветеранів.
Мізяк Л.Д. був нагороджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, орденом «За мужність», медалями «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграда», «За трудову доблесть» та багатьма іншими.
У 2013 році дідусь пішов із життя, залишивши про себе світлу пам’ять, а я не перестаю пишатися його подвигом.
Сергій Мізяк
