Історія сіл Велика Рогозянка та Гуринівка.
ВЕЛИКА РОГОЗЯНКА
Достовірної дати виникнення назви населеного пункту невідомо, але в царській грамоті, яка написана в 1703 році, село називалося Разінка. Встановлено, що в 1692 році в цьому селі існувала церква. Це свідчить про те, що на той час тут була значна кількість людей, а заснування його належить до 1709-1711 р.р.
Пізніше Разінка була перейменована на Рогозянку. До річки Рогозянка,широкої і глибокої, підходив ліс. Природні умови для життя перших поселенців були хороші.
Землі Рогозянки в різні часи належали харківському полковнику Григорію ІєрофеєвичуДонцу, полковнику Федору Григоровичу Донцу, полковнику і князю Якову Микитовичу Кропоткіну, пані Щербині, поміщику Василевському (за період його панування був збудований цегляний храм, престольне свято цього храму – Вознесіння), Домні Павлівні Василевській (у роки ліквідації кріпацтва), Володимиру Федоровичу Лаунцю.
До 1861 року селяни кріпачили. У серпні 1905 року в селі Велика Рогозянка було організовано повстання проти пана Лаунця. Весною 1918 року відбувся розподіл земель між селянами. Протягом 1929 – 1939 р.р. було створено 4 колгоспи, які у 1951 році об’єднались в один.
В роки Другої світової війни населення активно включилося в боротьбу з нацистами, як на фронті, так і в тилу. Визволено село було 20 серпня 1943 року. В боях за визволення загинуло 50 воїнів.
СЕЛО ГУРИНІВКА
Існують декілька легенд про заснування села. За однією із них козак Гура разом зі своїми друзями втік на вільні землі та оселився на пагорбі, викопавши собі землянку. Згодом він створив тут сім’ю. Його дружиною стала переселенка із села Вільшани. Так виникло вільне козацьке поселенняГуринівка. Ці події відбувалися наприкінці XVII на початку XVIII століття.
Згодом вільні козаки і члени їх родин були закріпачені. Почалася жорстока експлуатація селян.
В 1920 році в селі було проголошено Радянську владу. Селянам почали роздавати поміщицькі землі. В 1929 році в с.Гуринівці організували колгосп, в який об’єднувалисянезаможнісім’ї. Першою жінкою, яка вступила до колгоспу, була Гурин Параска Митрофанівна.
В 1933 році село пережило голодомор.
Друга Світова війна теж нанесла непоправну втрату селу. Майже всі будинки були спалені німецькими загарбниками і додому не повернулись 72 чоловіки. Гуринівку було визволено 16 липня 1943 року.
Після війни почалося відродження села.
Сьогодення с.Гуринівки має насичене і повноцінне життя. Воно пишається своїми людьми.
