Вже понад п’ять років безбар’єрність – один із напрямів моєї роботи.
За цей час в Україні з’явилася Національна стратегія безбар’єрності до 2030 року, усі міністерства й відомства втілюють власні проєкти.
Багатьох рішень навчаємось і в тих, хто вже пройшов цей шлях. Нині маю змогу ознайомитися з кількома вимірами безбар’єрності Австрії. Сьогодні з бургомістром австрійської столиці Міхаелем Людвігом відвідую один із центрів, що займається безбар’єрністю.
Про безбар’єрність простору й пересування в цій країні розповідає інфоцентр U2/U5 – інтерактивний простір, присвячений розвитку громадського транспорту Відня та його майбутній інфраструктурі.
Центри системно інтегрують інклюзивність у транспортне планування та співпрацюють з організаціями людей з інвалідністю для врахування їхніх потреб на всіх етапах проєктів.
Це важливий і такий, що надихає, приклад для нашого Міністерства розвитку громад і територій, яке якраз упроваджує проєкт «Рух без бар’єрів»: до кінця року в 15 громадах мають з’явитися безпечні, зручні та повністю безперешкодні маршрути руху, що з’єднають лікарні, школи, зупинки транспорту, кав’ярні, адмінбудівлі.
Безбар’єрність у можливостях, якості життя – це про Соціальний фонд Відня, який надає широкий спектр послуг для людей з інвалідністю. Сьогодні почула, зокрема, про Віденський денний центр для літніх людей і людей з інвалідністю за моделлю підтриманого проживання. Такі центри поєднують догляд, терапію та соціальне життя. Люди в них займаються хобі, їздять на екскурсії, гуляють, навчаються з допомогою соціальних працівників.
Теж цікавий досвід для нас: Міністерство соціальної політики якраз створює в Україні такі помешкання на Львівщині та Волині, у Вінницькій, Чернівецькій областях, у Києві. Це можливість для людей з інвалідністю повноцінно жити – на противагу морально застарілій закритій інтернатній системі.
Дякую Австрії за натхнення та інформацію для вивчення, щоб будувати для українців найкращі умови.
