Павло Григорович Стрижак.
Комунальний заклад «Золочівський ліцей №2» Золочівської селищної ради
Коли почалася війна, довжани піднялися на захист Вітчизни. Вже в перші дні до лав Червоної Армії влилося більше двохсот жителів села. Багато людей працювало на харківських заводах, тому були залишені для евакуації підприємств на схід. Не шкодуючи сил, працювали жінки, підлітки, старі люди на спорудженні оборонних об’єктів. З наближенням ворогів почалася евакуація колгоспної худоби. Зібраний урожай селяни здавали на потреби фронту.
Стримуючи ворога, уперто билися бійці 3-ї кавалерійської, 266-ї і 295-ї стрілецьких дивізій та 1-ї танкової бригади. Під тиском переважаючих сил ворога радянські війська відступали.
19 жовтня 1941 року о 7 годині ранку село Довжик було захоплено німцями. З першого дня окупації жителі повинні були виконувати всі розпорядження німців. Введена комендантська година з 20-ї до 5 години ранку.
Фашисти знищили колгоспні будівлі, весь інвентар, зерносховище, пасіку, вирубували ліс, садок. Колгосп поніс збитки на суму 7 млн.778 тисяч карбованців. Лише після визволення села колгоспи почали відбудовуватися і допомагати фронту.
Коли 5 серпня 1943 року були звільнені Бєлгород та Орел, перед наступом наших військ на Харківщину, утворилася прогалина на німецькому фронті. По ній по Муравському шляху, в ніч 3 5 на 6 серпня 1943 року пішли 18 і 29 танкові корпуси генерала Ротмістрова П.О. (Воронезький фронт), які після визволення Бєлгородського району, звільнили села Уди, Довжик, Цапівку, Сковородинівку, Рясне, Писарівку, Золочів.
Визволяла наше село п’ята танкова гвардійська армія генерала Жданова О.С., а в її складі 42а гвардійська стрілецька дивізія Боброва, артилерійські та мінометні частини гвардійських дивізіонів «Катюш». Наші війська підтримувала 5а гвардійська повітряна армія генерала Горюнова І.Т. Старожили села розповідали, що штаб Жукова знаходився неподалік від Довжика, на полі між Рогозянським і Довжанським лісами «у мисочках». При визволенні нашого села загинуло 177 бійців різних національностей. Їхні імена викарбували на пам’ятнику. До цього часу приїздять до братської могили рідні похованих бійців. Коли визволяли наш район, у Довжику стояв шпиталь, у якому лікували поранених бійців.
Довгождане визволення території села і всього району сталося завдяки мужності і героїзму простих бійців, які заради перемоги не шкодували своїх сил і життя. Кожного року 8 серпня жителі села святкують річницю визволення від німецьких окупантів.
Жителі села Довжик і всієї Золочівщини воювали на різних фронтах Другої світової війни, визволяли Україну. Наш земляк Павло Григорович Стрижак є прикладом мужності і героїзму для молодого покоління. Він був удостоєний звання Героя Радянського Союзу (посмертно). У віках не померкне слава про героїв тієї страшної війни! Слава воїнам-визволителям!
Попова Поліна, учениця 8-Б класу Комунального закладу «Золочівський ліцей №2»» Золочівської селищної ради
Керівник: Барбін С.С., вчитель Харківщинознавства
