АВРАМИЧ АНДРІЙ ДАНИЛОВИЧ.
Рубрика «Родинна пам’ять”
Матеріал надала учасниця художньої самодіяльності Одноробівської філії Будинку культури Золочівської селищної Ради – Наталія Тупкаленко.
«Ніхто не забутий,
ніщо не забуте»
75 років минає з того часу, як чорним смерчем пронеслася фашистська орда по землі нашій…
Не обминула війна і моє село Одноробівку. В перші дні на фронт пішли 172 жителі, а 21 жовтня 1941 року в село вдерлися фашисти. 43 молодих дівчат було відправлено на німецьку каторгу. Аж до 5-го серпня 1943 року Одноробівка знаходилася під німецьким гнітом. В цей день село звільнили від загарбників і одна з вулиць с. Одноробівки носить назву імені 5-го серпня. Наші односельці продовжували воювати і після закінчення війни, додому повернулися не всі, загинуло 45 чоловік.
Я хотіла би коротко розповісти про своїх земляків-одноробівців, яким пощастило не згоріти в пеклі тих жорстоких боїв, вони повернулися і продовжили мирне життя…
АВРАМИЧ АНДРІЙ ДАНИЛОВИЧ – народився у 1922 році.
19 років було йому, коли в червні 41-го його направили до Омського артилерійсько-мінометного училища.
Після його закінчення, вже гвардії молодший лейтенант, воював на Сталінградському фронті в 363-му стрілковому полку. Раптові смертоносні удари «Катюші» приводили фашистів в жах. В одному з нерівних боїв Андрія Даниловича було тяжко поранено. А за мужність, виявлену в цих боях, він був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та медаллю «За Перемогу над Німеччиною».
Повернувшись в рідне село, Андрій Данилович довгий час працював начальником пошти в Одноробівці, потім його було призначено районним ревізором по поштовим відділенням району.
Летять роки… Вже 37 їх минуло відтоді, як відлетів у вічність, зранений на війні, Аврамич Андрій Данилович…
(Із спогадів дочки Аврамича А.Д., моєї колишньої вчительки Федотенко Галини Андріівни, вона ж надала фото свого батька).
