«Профілактика інфекційних захворювань, що передаються водним шляхом!".
«Профілактика інфекційних захворювань, що передаються водним шляхом!"
Літо - найбільш сприятлива пора для виникнення і розповсюдження кишкових інфекцій. І саме з початком літнього сезону відпочинку збільшується ризик інфекційних захворювань, фактором передачі яких є вода, в тому числі і вода відкритих водоймищ, бо разом з нами там плаває безліч мікроорганізмів.
Влітку посилюється вживання води, що приводить на фоні недоброякісного водопостачання населення до активізації водного фактору - люди починають господарську діяльність на дачах, організовують пікніки, відпочинок на природі, де немає умов для дотримання правил особистої гігієни, купаються в водоймах, вживають продукти, які не піддаються термічній обробці (овочі,фрукти, салати, напої). Крім того, велику небезпеку становить вода відкритих водойм: вона може бути забруднена нечистотами, що скидаються з суден та з каналізаційних труб або змиваються з поверхні ґрунту атмосферними опадами, інфікована хвороботворними мікроорганізмам. Підвищений ризик захворіти кишковими інфекціями в теплий період року пояснюється тим, що при високій температурі навколишнього середовища збудники кишкових інфекцій добре зберігаються та активно розмножуються у воді та харчових продуктах.
Все це робить воду і їжу небезпечними в епідеміологічному відношенні.
Існує безліч захворювань, що передаються водним шляхом, це насамперед гострі кишкові інфекції, такі як рота вірусний гастроентероколіт, дизентерія, черевний тиф, паратиф, холера, вірусний гепатит А, лептоспіроз.
Хвороба проявляється не зразу, а після інкубаційного (прихованого) періоду. При різних кишкових інфекціях він відрізняється: короткий при дизентерії – 2-7 днів, при холері – від декількох годин до п’яти днів, при черевному тифі – 7-25 днів, при гепатиті А – 15-50 днів.
Збудники гострих кишкових захворювань (хвороботворні мікроби, віруси), їх токсини (отрути) вражають не тільки шлунково-кишковий тракт, але і центральну нервову систему. У більшості хворих підвищується температура, порушується діяльність серцево-судинної системи, часто уражаються печінка, селезінка та інші внутрішні органи. Ознаки цих захворювань можуть відрізнятися: якщо для дизентерії, наприклад, більш характерний пронос, то для черевного тифу - висока температура.
При болях у животі, блювоті, проносі, підвищенні температури не займайтеся самолікуванням, - негайно звертайтеся до лікаря. У цьому запорука вашого швидкого одужання і безпеки для оточуючих.
При захворюванні на лептоспіроз з'являється озноб, температура тіла швидко підвищується до 39-40 о С, турбують сильний головний біль, безсоння, відсутність апетиту, спрага. Дуже характерною ознакою є сильні болі в м'язах (міалгія), особливо в литкових. У процес можуть залучатися м'язи стегна та поперекової області, їх обмацування дуже болісно. У частини хворих міалгія супроводжується сильним пекучим болем шкіри. М'язові болі настільки сильні, що хворі важко пересуваються або не можуть рухатися зовсім (при важких формах). Обличчя хворого гіперемоване (червоне), одутле, гіперемована також шкіра шиї та верхніх відділів грудної клітини ("симптом капюшона"). Зменшується кількість сечі. При важкому перебігу хвороби з 3-5 дня хвороби з'являється жовтушність, точкові крововиливи в склери очей і шкіру.
Виділяючись з кишечника хворого, збудники потрапляють у зовнішнє середовище –ґрунт, воду. Найбільш характерні особливості більшості гострих кишкових інфекцій - здатність збудників порівняно довго виживати поза організмом людини.
Для виникнення захворювання в організм повинна потрапити певна кількість збудника. Воно залежить від характеру самого збудника, стану здоров’я людини, а також від умов та шляхів його потрапляння в організм.
Джерела інфекції при гострих кишкових захворюваннях: хвора людина (особливо небезпечні для оточуючих - це хворі, що переносять захворювання в легкій, «стертій» формі, бактеріо- та вірусоносії (людина, яка виділяє збудників, але сама не хворіє).
Щоб відпочинок біля відкритих водойм був на користь, потрібно дотримуватися кількох правил:
- Якщо на березі водойми встановлені таблички, які вказують на те, що купатися заборонено, то порушувати це правило не можна.
- Не можна купатися у водоймах, біля яких є очисні споруди, заводи, фермерські господарства.
- Уникайте купання у водоймах, де живе багато водоплавних птахів. Це загрожує забрудненням води їх калом, а, значить, у ній багато мікробів і паразитів.
- Не пийте та не дозволяйте дітям пити воду з річки, ставка чи озера. Стежте за тим, щоб чадо не заковтувало її під час купання.
- Не можна купатися у непротічних водойма, бо в спеку в ній може розмножуватися кишкова паличка та інші настільки ж небезпечні для здоров’я мікроби.
- Вагомий аргумент проти – вода яка цвіте.
- Плаває сміття, особливо харчові відходи? Відмовтеся від купання!
- Не варто купатися відразу після сильного дощу, коли весь бруд, пестициди та добрива стікають у водойми.
- У воду в незнайомому місці входити слід обережно. Особливо там, де багато водоростей, а дно мулисте: у водоростях можна заплутатися, а під шаром мулу можуть знаходитися травмонебезпечні предмети.
- Після купання обов’язково приймайте душ з милом, а ранки обробляйте спеціальними засобами.
- Не купайтеся в місці відпочинку, якщо там вже були випадки захворювання.
Дотримуйтесь цих вимог та будьте здорові!
Золочівське районне управління Головного управління
Держпродспоживслужби в Харківській області.
