Визначення місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України, місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. В свою чергу, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 157 Сімейного кодексу України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Предметом даного договору є визначення місця проживання та дії з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, спрямованих на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування.
Для вирішення спору органом опіки та піклування необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради. Місцевий орган опіки та піклування, який призначить засідання комісії, викличе обох батьків, проведе з ними бесіди, оцінить інші обставини та винесе відповідне рішення.
У свою чергу порядок вирішення спору судом передбачає звернення зацікавленої особи до суду із відповідним позовом, доводи в якому мають бути підтверджені доказами, що мають істотне значення для вирішення справи. Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України, участь органу опіки та піклування при розгляді даної категорії спорів є обов’язковою та передбачає подання таким органом до суду письмового висновку щодо розв’язання спору.
При визначенні місця проживання малолітньої дитини орган опіки та піклування або суд враховує наступні фактори:
- ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків;
- особиста прихильність дитини до кожного з батьків;
- вік дитини, стан її здоров’я;
- інші обставини, що мають істотне значення (до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести зокрема такі: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.).
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто:
– не має самостійного доходу;
– зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;
– своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Сучасна правозастосовна практика як в Україні, так і в міжнародному праві, виходить із необхідності дотримання принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Цей принцип закріплений в статті 3 Конвенції про права дитини та статті 155 Сімейного кодексу України.
Зважаючи на даний принцип, у справах про визначення місця проживання дитини не може застосовуватись суто формальний підхід до вирішення спору, найважливішим є те, хто з батьків здатний створити належні умови для морального, духовного та фізичного розвитку дитини.
За отриманням безоплатної правової допомоги громадяни можуть звертатися до Золочівського бюро правової допомоги, контактний телефон: (05764) 5-00-90, та за електронною адресою: [email protected] . Окрім цього, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової до мороги – 0800213103.
